З чого починається пияцтво і алкоголізм?
Звичайно це буває, так би мовити, «безневинна» чарочка на честь дня народження або іншого свята. І хоча це відбувається з відома батьків, в колі сім'ї, все жтаке залучення дітей до вина небезпечно. Адже варто раз доторкнутися до спиртного, як вже знімається психологічний бар'єр і підліток відчуває в собі право випити з товаришами або навіть одному, якщо з'являється така можливість. Недаром у народі говорять; «Річка починається зі струмочка, а пияцтво з чарочки».
Загалом, мотиви вживання спиртного підлітками діляться на дві групи. У основі мотивів першої групи лежить бажання слідувати традиціям, випробувати нові відчуття, цікавість тощо. Формуванню цих мотивів сприяють деякі властивості психіки неповнолітніх, відчуття дорослості, що прокидається в них, бажання бути як усі, прагнення наслідувати старшим. Віковими особливостями підлітків до певної міри можна пояснити і вживання ними спиртних напоїв «для хоробрості». Цей мотив пов'язаний з відсутністю у неповнолітніх життєвого досвіду, знань, що дозволяють їм вільно вступати в спілкування з тими, хто їх оточує (наприклад, особами більш старшого віку, дівчатами).
Але перше знайомство з алкоголем несподівано виявляється абсолютно не таким, яким воно вам представлялося: «гіркий смак» горілки, паління у роті, запаморочення, нудота і, у ряді випадків, блювота навіть від однократного прийому невеликих доз. Після такого неприємного знайомства більшість підлітків якийсь час уникають алкоголю. Однак у віці 13-16 років у зв'язку з якими-небудь подіями (перехід до нового учбового закладу, свята, дні народження, весілля тощо) спокуса випити поновлюється, причому поступово починає набувати нового психологічного змісту|.
У зв'язку з цим, особливої уваги заслуговує друга група мотивів вживання алкоголю, які формують пияцтво як тип поведінки правопорушників. До числа цих мотивів входить прагнення позбавитися нудьги. У психології нудьгою називають особливий психічний стан особи, пов'язаний з емоційним голодом. У підлітків цієї категорії втрачений або суттєво ослаблений інтерес до пізнавальної діяльності. Підлітки, які вживають спиртне, майже не займаються громадською роботою. Вони менше цікавляться художньою літературою, рідко беруть участь у самодіяльності, майже не бувають у театрі. Правда, вони люблять кіно, але часто лише за його розважальну сторону.
Внутрішня духовна обмеженість, невміння добре проявляти себе в шкільному колективі зумовлюють часте вживання підлітками алкоголю ради самоствердження у вуличній групі товаришів. Сама по собі потреба в самоствердженні в підлітковому віці звичайна і зрозуміла. Вся справа в засобах самоствердження. Нарешті, деякі підлітки вживають спиртне, щоб зняти з себе напругу, звільнитися від неприємних переживань.
Проведення вільного часу переважно з друзями типово для підлітків. І хоча підліткові групи складаються стихійно, їх складають хлоп'ята, близькі за рівнем розвитку, запитам і інтересам. Але, якщо підліткова група не об'єднана якою-небудь корисною діяльністю, в ній переважає «пусте» проведення часу нудьгуючими неповнолітніми і така група стає благодатним ґрунтом для розпивання спиртних напоїв.
Якщо задати підліткам запитання: «Чому люди, сідаючи за святковий стіл, вживають спиртні напої?» можна почути досить типові відповіді. Отже, вдумаємось в їх підтекст:
— «Так роблять усі».Це означає, що людина, яка відповіла таким чином, як правило не має власної думки (у всякому разі з цього питання). Він підкоряється запропонованим йому правилам гри і це зручно — не треба нести відповідальність за власні вчинки. Можна зняти із себе моральну відповідальність: «Всі п’ють і я п’ю». Думати і відповідати? Для цього є інші, а я — виконавець. Такий спосіб існування говорить про нерозвинену самостійність, нездатність опинитися сам-на-сам із відповідальністю за себе, за інших, за свою справу. Про таких говорять: «У мене є власна думка, але я з нею — незгоден».
— «Щоб було веселіше|пусте|».Значить такій людині без алкоголю живеться не дуже весело. Його не цікавлять мистецтво та спорт, книжки або, просто, чудовий світанок. Щоб світ заграв барвами — треба обов’язково випити.
— «Щоб розслабитися».Така відповідь говорить про те, що людина, яка її дала, напружена і подолати власну напругу самостійно нездатна. Для цього їй потрібні інші способи (здогадуєтесь які?).
— «Щоб почуватися вільніше».Таке висловлювання говорить про внутрішню несвободу особистості, психологічний дискомфорт, вихід із яких він знаходить у спиртних напоях.
— «Так легше спілкуватись».Що в цій фразі? Велика проблема у спілкуванні: не знаю як познайомитися, як підтримати розмову. Раптом щось не так скажу, що про мене подумають? А вип’ю трішки «для хоробрості», і впевнений, що все, що скажу буде розумно і до місця.
Більшість підлітків знають про шкідливий вплив алкоголю, та серед них також поширена думка про «користь» алкогольних напоїв, які розцінюються як показник дорослості, що побічно підтримується деякими зарубіжними творами літератури і кіномистецтва.
За виданням «Методичні матеріали для вчителів предмету ОБЖ загальноосвітніх шкіл». Полтава, 2006.
Чому люди п'ють
У відомого сатирика Аркадія Аверченка є одне фантастичне оповідання, що відноситься до початку століття. Сюжет його простий; перемістившись на декілька десятиліть уперед, автор намагається уявити бесіду внука з дідом на тему про те, навіщо ж люди пили спиртні напої. Отруюйся, але повинен пити. Якщо ти на весіллі — пий! У гостях — пий! Інакше образиш господарів. Так, дотепер все ще існує помилкова думка, що одна з ознак чоловічого героїзму — вміння пити. Але так говорять п'яниці. Навпаки, якщо ти відмовляєшся, находиш у собі сили протистояти чарці — ти справжній чоловік!
Потреба в алкоголі не входить до числа природних життєвих потреб, як, наприклад, потреба в кисні або їжі, і тому сам по собі алкоголь спочатку не має спонукальної сили для людини. Потреба ця, як і деякі інші «потреби» людини (наприклад, куріння) з'являється тому, що суспільство, по-перше, виробляє даний продукт і, по-друге, підтримує форми, звички і забобони, пов'язані з його споживанням. Зрозуміло, ці звички не властиві всім однаковою мірою.
Сприйняття і поступове засвоєння алкогольних звичаїв розпочинаються задовго до того, як у людини виникає потреба в алкоголі, задовго навіть до першого знайомства з самим алкоголем, його смаком і дією. Маленька дитина, що сидить за святковим столом, чекає, що йому в чарку наллють солодкої води, «дитячого вина», і він під схвальний гул гостей потягнеться чокатися з усіма, засвоюючи при цьому зовнішній ритуал пиття алкогольних напоїв. Досліди, проведені в старших групах дитячого саду, показали, що якщо дітям запропонувати зіграти «у весілля», «день народження», то вони з достатньою точністю копіюють в грі зовнішні атрибути дорослого гуляння з імітацією чокання келихами, тостів, ходи сп’янілих гостей. Уже в цей час починає формуватися уявлення про алкоголь як про особливого, обов'язкового супутника свят і зустрічей, привабливий символ дорослого життя.
Школярі, яким батьки дозволяли вживати спиртні напої з дорослими у свята, в подальшому випивали в компанії друзів у кілька разів частіше, ніж їх однолітки, яким забороняли це робити. Таким чином, навіть ненавмисне залучення дітей до алкогольних звичаїв може бути початковим, пусковим механізмом для їх подальшого самостійного знайомства з алкоголем.
За виданням «Методичні матеріали для вчителів предмету ОБЖ загальноосвітніх шкіл». Полтава, 2006.
Алкоголь — викрадач розуму.
Викрадач розуму — так називають алкоголь з давніх часів. Про п'янкі властивості спиртних напоїв люди дізналися не менше ніж за 8000 років до н.е. — з появою керамічного посуду, що дав можливість виготовлення алкогольних напоїв із меду, плодових соків і дикорослого винограду. Можливо, виноробство виникло ще до початку культурного землеробства. Так, відомий мандрівник М. М. Міклухо-Маклай спостерігав побут папуасів Нової Гвінеї, які ще не вміли добувати вогонь, та вже знали прийоми приготування хмільних напоїв.
Чистий спирт почали отримувати у VI-VII ст. араби і назвали його «алкоголь», що означає «одурманюючий». Першу пляшку горілки виготовив араб Рагез у 860 році. Перегонка вина для отримання спирту різко посилила пияцтво. Не виключено, що саме це і стало приводом заборони вживання спиртних напоїв основоположником ісламу (мусульманської релігії) Магометом (570-632роки). Відтоді, впродовж 12 століть, в мусульманських країнах алкоголь не вживали, а відступники цього закону (п'яниці) жорстоко каралися.
Але навіть у країнах Азії, де вживання вина заборонялося релігією (Кораном), культ вина все ж процвітав і оспівувався у віршах.
У середньовіччі, в Західній Європі також навчилися одержувати міцні спиртні напої шляхом сублімації вина й інших цукристих рідин. Згідно легенді, вперше це зробив італійський чернець-алхімік Валентіус. Випробувавши щойно отриманий продукт і прийшовши в стан сильного сп'яніння, алхімік заявив, що він відкрив чудодійний еліксир, що робить старика молодим, втомленого бадьорим, а того, хто сумує — веселим. Відтоді міцні алкогольні напої швидко поширилися країнами світу, передусім за рахунок промислового виробництва алкоголю з дешевої сировини (картоплі, відходів цукрового виробництва тощо). Алкоголь стає звичним — практично жоден художник, письменник або поет не обминав цю тему. Такі картини пияцтва є на полотнах старих голландських, італійських, іспанських і німецьких художників. Опис пияцтва проникає навіть у дитячу літературу. Пам'ятаєте відому пісню піратів із книги «Острів скарбів», в якій як приспів повторювалося: «...И пляшка рому...».
Злу силу алкоголізму розуміли багато передових людей свого часу. Відомий релігійний реформатор Мартін Лютер писав: «Кожна країна повинна мати свого диявола: наш німецький диявол — добра діжка вина».
Про поширення пияцтва серед слов’янських народів і досі світом ходять легенди. Була навіть створена думка, що пияцтво є нібито старовинною традицією російського народу. Але в Стародавній Русі пили дуже мало. Лише на окремі великі свята варили мед, брагу або пиво, міцність яких не перевищувала 510°. Чарка пускалася по колу, і з неї кожен відпивав декілька ковтків. У будні жодних спиртних напоїв не вживалося, і пияцтво вважалося найбільшою ганьбою та гріхом. Але з XVI століття почалося масове завезення з-за кордону горілки та вина. При Івані IV і Борисі Годунові засновувалися «цареві шинки», що давали масу грошей в скарбницю. Проте, вже тоді пробували обмежити споживання спиртних напоїв. Так, у 1652 році вийшов указ «продавати горілку по одній чарці людині».
Традиції, звички мають величезну силу. Це являється однією з причин, чому ми поки не можемо відмовитися від продажу горілки і спирту. Іншою причиною є те, що заборона може привести до поширення самогоноваріння, до спекуляції та незаконного продажу спиртних напоїв, до зросту захворювань і отруєнь унаслідок вжитку алкогольних напоїв, приготованих кустарним способом.
Життя показало, що заборона продажу спиртних напоїв у деяких країнах не лише не сприяла зменшенню алкоголізму, а, навпаки, як свідчить статистика, у ряді випадків збільшувала пияцтво. Таким чином, «сухий закон» проблеми не вирішує. І на сьогодні споживання алкогольних напоїв на земній кулі характеризується колосальними цифрами.
На жаль, людство не зможе відмовитись від використання етилового спирту. Етиловий спирт широко застосовують у різних галузях народного господарства. Його використовують як розчинник, наприклад при виготовленні лаків, політур, у ряді хімічних реакцій для синтезу органічних барвників, фармакологічних препаратів, синтетичного каучуку. Етиловий спирт має дезінфікуючі властивості, його застосовують в медичних цілях.
Є група алкогольних напоїв, для виготовлення яких береться виноград. Це, перш передусім так звані сухі вина, що отримуються природним бродінням виноградного соку. Якщо ж у вино добавляють спирт, їх називають кріпленими. Спирт, що утворюється при сублімації виноградного вина, використовується для виробництва коньяку.
До розряду міцних спиртних напоїв відноситься і продукція кустарного, домашнього виробництва, наприклад самогон, грузинська чача. Як правило, алкоголь кустарного виробництва містить дуже багато шкідливих домішок, головним чином сивушних масел.
Нарешті, особливу категорію слабких алкогольних напоїв складає пиво. Про пиво інколи говорять, що це цінний продукт, і навіть називають його «рідким хлібом». Але в пиві присутні різні речовини, що підвищують чутливість організму до алкоголю, що посилюють його всмоктування. Тому змішування пива і горілки, як правило, призводить до швидкого й сильного сп'яніння.
Особливо слід зупинятися на вживанні отруйних технічних рідин, різних сурогатів алкоголю. Їх вживають, або помилково приймаючи за етиловий спирт, або навмисно нехтуючи небезпекою, як це іноді роблять завзяті п'яниці.
Так, метиловий спирт і етиленгліколь входять до складу, антифризів. Маючі низьку температуру замерзання, вони використовуються в системах охолоджування різних двигунів. Подібно до звичайного спирту, ці рідини здатні викликати сп'яніння, але через 10-12 год. після їх вживання появляються ознаки тяжкого отруєння: головний біль, нудота, блювота, хитка хода, слабкість (або короткочасне збудження), затемнення або, навіть, цілковита втрата свідомості. Смерть настає від мозкових розладів (через 1-2 доби) або ураження нирок (через 1-2 тижні). Метиловий спирт — нервово-судинна отрута, і його доза 100 г смертельна для людей. Навіть невеликі кількості цього спирту вражають зоровий нерв і сітківку ока. Ще більш небезпечний дихлоретан (хлористий етилен|), 10-15 г якого викликають незворотні зміни в печінці і нирках.
Втім, шкідливі домішки містяться і в спиртних напоях, що продаються у торговій мережі, Патологічно-фізіологічний вплив їх на організм обумовлений не тільки міцністю (відсоток спирту), але й численними, значно шкідливішими домішками. Однією з таких домішок є метиловий спирт.
Кислоти (винна, оцтова, сірчиста та інші), що зустрічаються у винах, також негативно впливають на органи травлення, особливо на печінку і підшлункову залозу. Те ж потрібно сказати про ацетальдегід, формальдегід, фурфурол, якими багатий самогон, але які зустрічаються і у відбірних винах.
Як бачите, алкоголь і його сурогати достатньо шкідливі, а наслідки їх вживання небезпечні й потворні.
За виданням «Методичні матеріали для вчителів предмету ОБЖ загальноосвітніх шкіл». Полтава, 2006.
