1-ий ведучий. Українці завжди стоятимуть перед Шевченком, як перед своєю совістю. А в душах житиме його Слово, сповнене любові і самопожертви. Слайди (краєвиди України)
Шевченко-юнак. Я так її, я так люблю
Мою Україну убогу,
Що прокляну святого Бога,
За неї душу погублю!
1-ий ведучий. Упродовж усього свідомого життя гріла і спопеляла Шевченка єдина, гаряча, вірна і незрадлива любов до своєї знедоленої України і її народу. Вона в кожному рядку його поезії.
Шевченко-юнак. Свою Україну любіть,
Любіть її… во время люте,
В останню тяжкую минуту
За неї Господа моліть.
1-ий ведучий. І в далекому Казахстані він жив єдиною Україною, її долею, горем свого поневоленого народу.
Шевченко-юнак. Заросли шляхи тернами
На тую країну.
Мабуть, я її навіки,
Навіки покинув.
Мабуть, мені не вернутись
Ніколи додому?
Мабуть, мені доведеться
Читати самому
Оці думи?... Боже милий!
…Серце холоне,
Як подумаю, що, може,
Мене похоронять
На чужині, - і ці думи
Зо мною сховають!..
І мене на Україні
Ніхто не згадає!
Читець. Читає вірш Т. Шевченка «Н. Маркевичу».
2-ий ведучий. Доля України, рідного народу була для Шевченка болем серця і найпершою турботою. У вірші «На роковини» Леся Українка наголошувала на вірності поета батьківській землі і її поневоленому люду:
Він перший за свою любов
Тяжкі дістав кайдани,
Але до скону не служив
Без зради, без омани.
Усе знесла й перемогла
Його любові сила.
Того великого вогню
І смерть не погасила.
Шевченко-юнак.Читає вірш «Мені однаково…»
У виконанні учениці 6 класу звучить «Пісня про Україну».
1-ий ведучий. Життя нашого поета дивне. Слухаючи про нього, можна подумати, що це легенда. Воно почалося з любові матері та батька і радісного, незважаючи на кріпацький стан, дитинства. Уже змалечку в Тараса проявилися зерна таланту до поезії та малярства, які потім зійшли буйною порослю.
Звучить гра на бандурі і поступово затихає.
2-ий ведучий. До вашої уваги інсценізації уривків з твору Степана Васильченка «В бур’янах».
Дід іде впевненою ходою , а за ним біжить Тарас, забігаючи то праворуч, то ліворуч від діда. Коли Тарас дає запитання, дід зупиняється і розповідає .
Тарасик. Діду, діду, що ви там усе шепочете?Розкажіть мені!
Дід. Як іду цими шляхами, згадую батька нашого, Максима Залізняка, гайдамаків згадую. В оцих лісах вони збирались, отут панів проклятих били. Давно те було, як я ще молодим був. Ненависні пани лядські задумали нашу землю загарбати, всіх людей на свою віру навернути, всіх нас окатоличити. Знущалися – і сказати не можна як! Не стерпів народ, пішов у гайдамаки – боронити свій рідний край.
Тарасик.А що далі було, діду?
Дід.У тому Мотронинському монастирі зібралися до Максима запорожці, посвятили ножі свої та й пішли Чорним шляхом - панів бити. Отаке було! Хто тільки вмів сокиру підняти, всі до Залізняка - навіть жінки з рогачами в ліси до гайдамаків подалися.
Тарасик.А Гонту ви бачили?
Дід. Ні, синку, Гонти не бачив, та, кажуть, вірним побратимом був Максимові, за Вкраїну життя віддав…
Тарасик.А потім?
Дід.Потім – зрадили гайдамаків. Цариця Катерина, її військо разом зі шляхтою задушили гайдамаків. Гонту скатували, язика йому відрізали, четвертували. Максима в Сибір заслали та й пішли ловити гайдамаків по ярах та лісах, вішати, палити.
Тарасик.(витирає сльози) Жаль гайдамаків. Так жаль. (Раптом) Діду! Діду! Там кобзар! Ходімо! Дідусю, попросіть, щоб заспівав!
На екрані – картина М. Дерегуса «Тарас слухає кобзаря» (Звучить народна пісня у виконанні кобзаря).Тарас із дідом підходять ближче до картини, слухають пісню.
(Озираючись, входить з вузликом Яринка. Побачивши її, Тарас тихенько підходить ззаду і лякає.)
На екрані – зображення Тараса і Оксанки.
Яринка.(жахнувшись) Ой, капосний, злякав.(Удавано б’є Тараса). Ось я тобі, щоб не був таким. (Оглядається) Я так боюся твого дяка…
Тарас.( сміючись)Його нема вдома – не бійся. Хіба дяк мій - то дідько якийсь?
Яринка. У нього ніс такий… Він страшний мені…
Тарас.Правда, він як нап’ється, то ніс стає, як червоний буряк. Пішов знову, певно в шинок.
Яринка. А ще – дяк. Оце ж забігла до тебе (розв’язує вузлик).На ось тобі свитку. Полатана.
Тарас.(бере свитку) Гей, як гарно полатана! Яриночко, ти вже як велика дівка шиєш! Спасибі тобі, сестричко. Хоч ти мене не забуваєш…
Яринка. І це ось тобі… (дає хліб і глечик молока). Пообідаєш, а закусиш цими яблуками.(дає двоє великих яблук).
Тарас.(зрадівши)Ой які гарні!.. Певно, смачні. Чиї це? У нас таких немає.(кусає яблуко) Ой добре! На, покуштуй (дає Яринці).
Яринка. Не треба, я ще їстиму такі.
Тарас.А де ж ти їх візьмеш?
Яринка.Оксанка дасть.
Тарас.(вражено) Оксанка? Коваленкова?
Яринка. Ой! (закрила рот) Ми з нею отару пасемо разом…
Тарас. То це Оксанчині яблука?
Яринка.Ти не скажеш їй? Кажи…Не скажеш? Вона дала для тебе і просила…
Тарас. Мовчати?
Яринка.Атож.
Тарас.І це, певно, її робота?
Яринка. Ні, рукав і я зашивала!... Тільки мовчи. Не скажеш?..
Тарас.(задумливо)Пасе з тобою. А чому вона просила мовчати?
Яринка.Я не знаю. Чомусь зобиджається…
Тарас.Зобиджається? На мене? Хіба казала?
Яринка. Казала, що ти обминаєш її чомусь, як зустрічаєшся… А чого ти, Тарасику, на неї? Вона лагідна така. Помагає мені отару пасти…
Тарас.Вона добра… А ще що вона казала?
Яринка.Казала, що осавул вже загадував їй на панщину.
Тарас.Так, а про мене що?
Яринка. Про тебе? Казала, що жаль їй тебе, бо бачила худим, нестриженим…
Тарас. Ще й обдертим…
Яринка.Соромишся її?
Тарас.(киває головою)
Яринка.Давай я тобі й сорочку полатаю, виперу…
Тарас.З Оксанкою?.. Не треба…
Яринка.А чому?
Тарас.Я сам (сумно) Вона вже помічає…
Яринка. Вона мені розказувала, як ви торік пасли разом ягнята… Говорила, що ти їй книжечки читав, малював… А в тебе є той малюнок? Покажи…
Тарас.Є десь захований. Він ще незакінчений.
Яринка.Все одно покажи. Тарасику, мені цікаво…
Тарас. Добре, тільки тобі одній. (подає дві дощечки)
Яринка.Оксана… Похожа… Як жива… І хата наша. Невже це ти?
Тарас.А то ж хто! Якби дяк учив, то ще краще було б. А то ж – п’є.
Яринка.А чого ж на дощечках?
Тарас.Паперу нема. Дяк не завжди дає.
Яринка.Я візьму й покажу Оксані.
Тарас.(забирає дощечки) Ні, Яринко, нехай іншим разом. Пізніше. Я сам їй покажу. Ось справлю чоботи, розживусь на нову свитку і тоді…Тоді я її ще краще намалюю. Фарбами. Як ікону! Не пропаду! Піду в люди (виходять).
На екрані – фрагмент №1 із фільму «Заповіт» (Тарас жене ягнята) (15 сек.), який змінюється картиною І. Їжакевича «Тарас-пастух».
Читець. (Читає вірш М. Вербовської (14 р. Уманщина) «Тарасові шляхи»)
Тарасові шляхи неспинні
Крізь сон ввижаються мені –
Овець пасе малий в долині,
І сльози ллє у бур’яні.
Тяжкії сльози…
Доле, доле!..
Це ж ти, це ж ти зробила так,
І честь, і слава, й біль, й неволя,
Перетинаються в шляхах.
Тарасові шляхи неспинні,
Слова, слова, – в них почуття…
Немов червоная калина,
В дорозі, довшій за життя.
Слайди.
1-ий ведучий.Талант до малярства помітили в дворі пана Енгельгарда, і щоб мати власного художника, Пан Енгельгардт віддав Тараса в науку до майстра – живописця Ширяєва. Але й там Тарасові доводилося більше фарбувати дахи, ніж учитися художній справі. До вашої уваги фрагмент фільму «Тарас Шевченко» . (30 сек.)
2-ий ведучий.Тепер просто неможливо уявити, що сталося б з Тарасом, з його геніальним поетичним талантом, художнім хистом, якби він не зустрівся в Петербурзі в Літньому саду з Іваном Сошенком, якби не познайомився з відомим художником Карлом Брюлловим, якби не було в його житті 22 квітня 1838 року.
1-ий ведучий. Так, саме Іван Сошенко увів Тараса в коло найвідоміших діячів української та російської культур, познайомив з Євгеном Гребінкою, Карлом Брюлловим, Олексієм Венеціановим, Василем Жуковським, Михайлом Вієльгорським.
Фрагмент фільму №3 (7 хв.)
2-ий ведучий. Друзі вирішили викупити з кріпацтва Тараса Шевченка і для цього Карл Брюллов написав портрет поета Василя Жуковського. Картину розіграли в лотерею, і було зібрано необхідну суму грошей – 2500 карбованців, за яку пан Енгельгардт погодився відпустити на волю Тараса Шевченка. І 22 квітня 1838 року він підписав відпускну. (Слайд )
Пропонуємо переглянути фрагмент фільму«Тарас Шевченко. Заповіт»
Тарас.(читає вірш «Думка (Тече вода в синє море…)»)
Фрагмент фільму № 4, 5 (1 хв.)
1-ий ведучий. Здійснилася мрія Тараса: він став вільною людиною. Молодий художник стає вільним слухачем Академії мистецтв, одним з улюблених учнів і товаришів К. Брюллова.
Звучить мелодія Скорик.
2-ий ведучий.Яким був Тарас Шевченко? Йогозовнішність.
У молодості Шевченко вдягався дуже модно. Про зачіску не вельми дбав. Голив вуса, але залишав негусті бакенбарди. Був середнього зросту, але міцної тілесної будови. Широкі плечі, широка талія й легка сутулість надавали його поставі того особливого характеру, що росіяни називають "угловатостью"; у руках його не було гнучкості, граційності. На смаглявому обличчі – ледь помітні сліди віспи. Русявий. На перший погляд, обличчя його видавалося звичайним, але кожного, хто хоч трохи приглядався до нього, чарували невеликі, але виразні сірі очі, що світилися надзвичайним розумом і дивною добротою.
1-ий ведучий. Вдача Шевченка. Ось як згадують про Шевченка сучасники: "Своєю простотою, сердечністю, однією своєю появою мимоволі прив’язував до себе всіх: від малого до великого…", "Його трохи незграбні, але зовсім не вульгарні манери, проста мова, добра, розумна усмішка, все якось притягувало до нього й залишало враження старого знайомства, старої приязні, при якій всі церемонії робилися зайвими", "Він був надзвичайно ласкавий, м’який і наївно довірливий до людей, в усіх він знаходив щось добре й захоплювався часто людьми, що не були його варті. Сам же він впливав на інших якось чарівливо, всі любили його, навіть слуги".
2-ий ведучий.Талант. Свої поезії Шевченко писав з надзвичайною легкістю – наче жартома: міг не тільки слухати при цьому розмови присутніх, а й сам брати в них участь. Шевченко був академіком гравюри Петербурзької академії мистецтв. Він залишив по собі багату спадщину: сотні закінчених картин олією, сепією та аквареллю, понад 30 офортів, близько 1300 малюнків. До того ж, не все збереглося. Шевченко був віртуозом інтимного співу. Мав добрий слух, невеликий але гарний голос. Знав безліч українських пісень. Часто співав соло, а свою улюблену "Зіроньку" виконував так, що загіпнотизовував слухачів. Окрім того, був талановитим оповідачем і прекрасним декламатором. Запальний театрал і приятель найвидатніших акторів – свого часу, під час солдатчини, він проявив блискучі акторські здібності.
(Звучить пісня «Ой зійди, зійди ти, зіронько ясная…»
1-ий ведучий. Оточення. Друзями Шевченка були відомі культурні й мистецькі діячі Росії. Так, він переселився до відомого художника Карла Брюлова, щоб опікуватися ним під час хвороби, викликаної любовною драмою. Шевченко був серед небагатьох приятелів автора прославленого полотна "Останній день Помпеї". Геніальний актор Щепкін настільки любив Шевченка, що 70-річним спеціально приїхав на зустріч до Тараса Григоровича у Нижній Новгород. Для вже поважного старця це був справжній подвиг. Ніхто з таким ентузіазмом не приймав Шевченкових творів і не декламував їх, як цей видатний актор Росії. Відомий історик Микола Костомаров, який був з поетом у близьких стосунках, під час похорону Шевченка почав промовляти, але, схвильований, заридав і пішов геть.
Шевченко був у дружніх стосунках з усією українською елітою – Кулішем і Гулаком-Артемовським, Гребінкою і МаркомВовчок, Квіткою-Основ’яненком і Максимовичем .
2-ий ведучий.Слава. В Україні Шевченко мав таку велику популярність, що поміщики навперейми запрошували його в гості, а коли поет входив до зали, то всі присутні стовплювалися при вході, і навіть чванькуваті пані, що інакше не розмовляли, як по-французьки, очікували його появу з великою цікавістю. Він був предметом загальної уваги і захоплення.
Повертаючись пароплавом із заслання, недавній рядовий Шевченко мешкав у каюті самого капітана і був постійним гостем подорожуючих мільйонерів. Уся петербурзька еліта: найславетніші вчені, письменники, політичні діячі, митці, артисти, композитори, колишні політичні вигнанці і в’язні, модні красуні, аристократи й студенти, урядовці усі вони строкатим і галасливим натовпом оточили Шевченка після заслання, не даючи йому ні відпочити , ні зайнятися своїми справами. Його мало не носили на руках.
Про його популярність свідчить і те, що автопортрет Шевченка купила дядина царя Олександра ІІ, велика княгиня Олена Павлівна, вдова царевого дядька, а один з офортів - граф Олександр Іваров, син колишнього міністра освіти.
1-ий ведучий. Гроші. Гроші Шевченка не трималися. Маючи великі суми, витрачав їх, сам добре не знаючи, як і куди. Не вмів бути ні ощадливим, ні розпоряджатися грішми. Часто необережно позичав і ставав жертвою ошуканців. Заходячи до міста, завжди брав гроші для жебраків. Якось, не замислюючись, всунув у руку старцеві золотого імперіала. Переляканий небувалою щедрістю, той відмовився від такої суми.
У Києві служниця, перучи Шевченкові хустки, знайшла позав’язувані у вузликах гроші.Поет ніяк не міг пригадати, коли і за яких обставин туди їх заховав. У неділю за ці "дурні якісь гроші" він справив бенкет для дітвори з цілої околиці.
2-ий ведучий.Літературна спадщина Тараса Шевченка – це «Кобзар»1840 року та «Кобзар» 1860 року, дев’ять повістей російською мовою, п’єса «Назар Стодоля», уривки інших драматичних творів, «Автобіографія», щоденник, листи.
1-ий ведучий. Заобразним висловом Василя Стефаника, Шевченко українське словоперетворив на чисте золото поезії. Кожний, хто глибоко вивчає творчість великого сина України, неминуче переконається, що вона має світове значення.
2-ий ведучий. Для прикладу кілька висловлювань.
«Він був найбільшим народним поетом з усіх народів світу. Поезія Шевченка була явищем єдиним і неповторним. Немає для неї відповідника в світовій літературі» (Якубець. Польща)
«Поки б’ються серця людей, звучатиме і голос Шевченка» (Назим Хікмет. Туреччина).
Читець.Читає вірш Т.Шевченка «Розрита могила»
Звучить мелодія DoulceMelodie.
Шевченко-юнак. Обніміте ж, брати мої,
Найменшого брата,–
Нехай мати усміхнеться,
Заплакана мати.
Благословить дітей своїх
Твердими руками
І діточок поцілує
Вольними устами.
І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України,
І світ ясний, невечірній
Тихо засіяє…
Обніміться ж , брати мої,
Молю вас, благаю!
Звучить мелодія Шопена «Ноктюрн»
Читець. Тарасові
Багато крові пролилася
За рідну Україну,
І море люду полягло
За нашу Батьківщину.
Шевченка мрії вже збулись,
Ми – українці вільні.
Чимало справ зробити час
Для неньки-України.
Вклонімося Кобзарю
За віру і за мрію,
За те, що засвітив зорю,
Вселив в народ надію.
(Ольга Сухопар, 16 р., Канівщина)
Читець. На згадку про Тараса
Задумався старий Дніпро,
Захилиталися тополі,
Згадали час, як жив Тарас,
Терпів нестатки і недолю.
Він був як зірка осяйна
На синіх небесах глибинних.
І нині світить нам вона
У наших буднях швидкоплинних.
(Анастасія Михайлова, 11 р., Чорнобаївщина)
Читці. (читають вірш А. Камінчика «Кобзар»)
1.У вікні любисток, на підлозі м'ята,
В золотій оправі книга серед книг.
Наче щедре сонце поселилось в хаті,
Як велике щастя стало на поріг.
2. Мудра, світла книга, — то «Кобзар» Тараса,
На столі, як свято, білий коровай.
І пішло повір'я з дідівського часу,
Як «Кобзар» у хаті — буде щастя, знай.
3....Ти пройди по селах рідної Вкраїни:
В кожній хаті — книга, на стіні — портрет.
В рушнику розшитім, квітчаний в калині,
Бо в святій пошані у людей поет.
4. То співець-предтеча, наш Кобзар Шевченко,
Знають його люди і широкий світ.
Внук Дніпра-Славути, син Вкраїни-неньки,
Він живе в народі, як і «Заповіт».
2-ий ведучий. «Заповіт» Шевченка перекладено багатьма мовами світу. Послухайте, як звучить «Заповіт» іноземними мовами.
(Перегляд відеозапису( читання «Заповіту» Т. Шевченка іноземними мовами).
(Слайди краєвидів Моринець)_
Читець.Благословенна хай буде година,
І тая хата, й Моринці-село,
Що Україні принесло
З великих найбільшого сина.
Благословенна!
Ансамбль ксилофоністів виконує пісню «Слово Кобзаря»
(На екрані – фрагмент концерту «Ми діти твої, Україно»: виконання пісні на слова Т. Шевченка «Реве та стогне Дніпр широкий». На сцену виходять всі учасники. Всі присутні в залі стоячи співають «Реве та стогне…»
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА
1. Корицька Г. Слався, Тарасе Великий!/Г. Корицька // Дивослово.– 2005 .– № 2.– С.36.
2. Слово про Слово / Упоряд. Ткаченко С.– Черкаси: Брама-Україна, 2012. – 176 с.
3. Хоміч М. Наш Пророк/ М. Хоміч // Дивослово.– 2004 .– № 3.– С. 51-52.
4. Шануймо слово Кобзаря! / Упоряд. Орищин Р. Ф.-Тернопіль-Харків: Вид. «Ранок», 2009. – 112 с. – (Серія Діти твої, Україно»)
5. Шевченківський календар. Щотижневик на 1964 рік. - Редакція українських календарів. – К: 1964.
6. Шевченко Т. Г. Кобзар/Передм. П. Мовчана; Приміт. Є. нахліна. – К.: Вид. центр «Просвіта», 1999. – 344 с.
7. Заповіт. Кобзар (аудіо). – // Мультимедійний компакт-диск. – ПОА ГС, ПВВГОБ, ВБФУСР. – Полтава.
8. Ми діти твої, Україно. – // Мультимедійний компакт-диск. – КНУКМ – 2010.
9. Тарас Шевченко. Митці кіно – Тарасові Шевченку // Мультимедійний компакт-диск. – Міжнародна агенція «Україна – Арт». – Кохан Т. Г., Іваненкова С. І.
